Соціологічне дослідження, проведене UNICEF, говорить, що 40% дітей, які піддаються цькуванню, не розповідають про це нікому, навіть батькам. А отже переживають його самостійно. У дітей, які опиняються в ситуаціях булінгу, підвищується рівень стресу, що, своєю чергою, збільшує ризик розвитку депресії та інших психологічних розладів.

Види булінгу та кібербулінгу

Найчастіше діти стикаються з такими його проявами:

• Вербальний (словесний) булінг — словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу й т. д.).
• Фізичний булінг — фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним способом.
• Соціальний булінг — соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапези за обіднім столом, гри, заняття спортом чи громадської діяльності.

Кібербулінг часто описують як один з видів булінгу, даючи йому таке визначення:

• Кібербулінг — це знущання, приниження, агресивні напади, які здійснюються за допомогою різних гаджетів (зокрема телефонів), з використанням інтернету, будь-яких електронних (цифрових) технологій.

Але ми хочемо звернути вашу увагу на те, що зі зростанням темпів використання цифрових технологій діти все частіше піддаються саме цьому виду цькування. Сучасні американські дослідники Робін Ковальскі, С’юзан Лімбер і Патріція Агатстон виокремлюють вісім типів поведінки, які характерні для кібербулінгу:

• Флеймінг (flaming) — обмін короткими гнівними й запальними репліками між двома чи більше учасниками, використовуючи комунікаційні технології. Найчастіше розгортається в «публічних» місцях Інтернету, на чатах, форумах, дискусійних групах.
• Харасмент (harassment) — залучення повторюваних образливих повідомлень, спрямованих на жертву (наприклад, сотні смс-повідомлень на мобільний телефон, постійні дзвінки) з перевантаженням персональних каналів комунікації.
• Обмовлення (denigration) — розповсюдження принизливої неправдивої інформації з використанням комп’ютерних технологій. Це можуть бути і текстові повідомлення, і фото, і пісні, які змальовують жертву в шкідливій, інколи сексуальній манері. Жертвами можуть ставати не тільки окремі підлітки, а й групи.
• Самозванство (impersonation) — переслідувач позиціонує себе як жертву, використовуючи її пароль доступу до її акаунту в соціальних мережах, блогу, пошти, системи миттєвих повідомлень тощо, а потім здійснює негативну комунікацію. Організація «хвилі зворотних зв’язків» відбувається, коли з адреси жертви без її відома відправляються ганебні провокаційні листи її друзям і близьким за адресною книгою, а потім розгублена жертва неочікувано отримує гнівні відповіді.
• Ошуканство (outing & trickery) — отримання персональної інформації в міжособовій комунікації й передання її (текстів, фото, відео) в публічну зону Інтернету або поштою тим, кому вона не призначалася.
• Відчуження (ostracism) — онлайн-відчуження, виключення з груп (чати однокласників, групи в соціальних мережах), відсутність швидкої відповіді на миттєві повідомлення чи електронні листи. Виключення у віртуальному середовищі наражає на серйозні емоційні негаразди, аж до повного емоційного руйнування дитини.
• Кіберпереслідування — це дії з прихованого вистежування переслідуваних і тих, хто пересувається без діла поруч, зазвичай зроблені нишком, анонімно, для організації злочинних дій на кшталт спроб зґвалтування, фізичного насильства, побиття. Відстежуючи через Інтернет необережних користувачів, злочинець отримує інформацію про час, місце й усі необхідні умови здійснення майбутнього нападу.
• Хепіслепінг (happy slapping) — відносно новий вид кібербулінгу, який починався в англійському метро, де підлітки, прогулюючись пероном, раптом ляскали один одного, тоді як інший учасник знімав цю дію на мобільну камеру. У подальшому за будь-якими відеороликами, у яких записано реальні напади, закріпилась назва хепіслепінг. Ці відеоролики розміщують в Інтернеті, де його можуть продивлятись тисячі людей, зазвичай без жодної згоди жертви.
• Ще один вид кібербулінгу, що потребує окремої уваги, — новий вид сексуального насильства проти дітей в інтернеті — кібергрумінг.
• Кібергрумінг — це налогодження злодіями, які гарно знають психологію дітей, довірливих стосунків з дитиною (через соціальні мережі та фейкові акаунти) з метою отримання від неї інтимних фото чи відео з подальшім шантажуванням дитини для отримання більш відвертих матеріалів, грошей чи зустрічей в офлайні. 

БУЛІНГ. МИ ВСІ МОЖЕМО ДОПОМОГТИ ЦЕ ЗУПИНИТИ

89% молоді вважає булінг (цькування) проблемою в українських школах. Кожен другий школяр є жертвою булінгу. Це серйозна проблема, яка може негативно вплинути на дитину. Про це повідомляє Уповноважений Президента України з прав дитини Микола Кулеба. 

Більшість з них соромляться цькування і нікому про нього не розповідають. Саме тому необхідно мати довірливі стосунки з дітьми і знати головні ознаки, за якими можна виявити булінг, щоб підтримати і захистити свою дитину!

Що таке булінг

Щоб ефективно вирішувати проблеми, що виникають у дитячих та підліткових колективах, насамперед необхідно навчитися їх ідентифікувати, скільки різні за характером проблеми потребують і використання різних методів їх вирішення.

На відміну від звичайного конфлікту, булінг (та кібербулінг) характеризують такі ознаки:

• систематичність (повторюваність) діяння — вчинення різних формах насильства (фізичного, економічного, психологічного, сексуального, зокрема за допомогою засобів електронної комунікації) двічі та більше разів стосовно однієї й тієї самої особи;
• наявність сторін — кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
• умисні дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страху, тривоги, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого;
• дисбаланс (нерівність) сил — різниця у фізичному розвитку кривдника та потерпілого, рівні соціально-психологічної адаптованості, комунікаційних навичок, соціальному статусі, стані здоров’я (наявність інвалідності чи особливих освітніх потреб), ментальному розвитку тощо;
• відсутність розкаяння в кривдника.

У цьому випадку ми наводимо характеристики відповідно до «Порядку реагування на випадки булінгу (цькування) в закладах освіти та застосування заходів виховного впливу», розроблені Міністерством освіти і науки України, щоб уникнути будь-яких неточностей формулювання та розуміння.

 Булінг – не просто бешкетування. Це особлива форма стосунків, яка ґрунтується на дискримінації, насильстві та агресії. Шкільне цькування може викликати низьку самооцінку, почуття самотності, депресію і навіть суїцидальні настрої. У той же час неможливо спинити природній та складний процес пошуку свого місця в ієрархії стосунків, який психологи називають «процесом формування стійких репутацій». Однак дорослі повинні створити такі умови, за яких це явище буде протікати у цілком безпечній та здоровій формі.

        Навчайте школярів будувати дружні стосунки з оточуючими і розв’язувати конфлікти мирним шляхом!

Швидка та доречна реакція педагогів на ситуацію булінгу повертає дітям відчуття безпеки та захищеності, демонструє, що насилля не прийнятне. Саме тому, як тільки ви побачили або дізналися про булінг:

        1. Негайно втручайтесь та зупиняйте насилля — булінг не можна ігнорувати.

        2. Зберігайте спокій та будьте делікатними, не примушуйте дітей публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.

        3. Уникайте слів жертва чи агресор — це призводить до стигматизації.

        4. Не намагайтеся ставати на чийсь бік або викликати відчуття провини до того, хто потерпає від булінгу. Так ви закріплюєте поведінку жертви.

        5. Пояснюйте, які саме дії є насиллям і чому їх необхідно припинити.

        6. Не вимагайте публічних вибачень. Це може загострити ситуацію.

        7. Допоможіть дітям зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.

        8. Спілкуйтеся з дітьми. Прислухайтеся до них. Знайте їхніх друзів, розумійте їхні проблеми.

        9. Заохочуйте дітей робити те, що вони люблять. Інтереси і хобі можуть підвищити довіру, допомогти дітям здружитися і попередити схильність до булінгу.

        10. Показуйте приклад ставлення до інших із добротою та повагою.